Американський актор Уолтон Гоґґінс та його дружина Надя Коннерс живуть у цьому особняку три роки, саме з народження їхнього сина Августуса. Цю цегляну двоповерхову будівлю 1920-х років, нетипову для Лос-Анджелеса, вони знайшли самостійно в інтернеті і закохалися в неї остаточно і безповоротно.
Володар премії “Еммі” за кращу чоловічу роль другого плану в кримінальній драмі “Правосуддя” та “Оскара” за короткометражний фільм “Бухгалтер”, Уолтон весь вільний час проводить удома. Благо теплий клімат дозволяє вести здебільшого “вуличний” спосіб життя, грати з сином на відкритому повітрі у дворі та приймати гостей у патіо.
Чимало сил власники будинку вклали і продовжують вкладати і внутрішнє оздоблення житла – це, як відомо, процес нескінченний. Подружжя розуміється на дизайні інтер’єру, тому займалися ним самі. “Я більше мисливець – добуваю цікаві дрібниці чи меблі і приношу додому, а дружина вже вирішує, що годиться, а що ні, і знаходить кожній речі своє місце”, – розповідає Уолтон Гоґґінс про їхню сподів тандему.
Задум господарів полягав у тому, щоб, не дотримуючись якогось єдиного стилю, максимально персоналізувати простір і зберегти його старовинний європейський вигляд і дух. Хотілося створити вінтажний елегантний, але водночас комфортний сільський будинок з нальотом богемності. І щоб кожен предмет у ньому розповідав свою історію та відображав характер господарів.
Багато місця в будинку відведено килимам: від тих, що Волтон привозить з Марокко або Індії, до куплених у улюбленому магазині Jamal’s Rug Collection у Лос-Анджелесі. Подружжя стверджує, що саме килими додають інтер’єру колориту. Крім них з подорожей Камбоджою, Таїландом, В’єтнамом, Єгиптом, Марокко Уолтон буквально на собі привіз різноманітні меблі, декор і предмети мистецтва.
Уолтон Гоґґінс із тих шанувальників дизайну, хто може побачити у вітрині непримітної лавочки в Нью-Йорку старовинний потертий диван і купити його вже через кілька років, коли в будинку з’явиться “правильний” куточок. Пристрасть до красивих предметів у Уолтона зародилася давно, ще коли він був актором-початківцем без коштів.
Шістнадцять років тому в одному магазині в Лос-Анджелесі він побачив французьке шкіряне крісло і зрозумів, що як би не змінювалися часи та смаки, ця річ залишиться з ним назавжди. Довелося розплачуватися цілих півроку, але воно того варте. Крісло та інші дорогі серцю речі переїхали разом з Надею та Волтоном у новий будинок, де все таке, як він хотів: тихе, сонячне, затишне.
